Пры′тча про выднó
21. І сказáв йім: «Чы ля тогó прынóсять свíчку, шоб постáвыты йійí пуд посýдыну чы пуд крóваты? Чы ля тогó, шоб постáвыты йійí на свíтачовы (пудсвíчныковы)?
[с. 99↑]
22. Бо ныц нымá тáйного, шоб ны стáло я′вным; і ныц ны бувáе схáваного, шоб ны вы′явылось.
23. Як хто мáе гýшы, шоб слýхаты, то ныхáй чýе!»
24. І сказáв йім: «Прыймáйтэ, шо чýйітэ: якэ′ю мíрыю мíрайітэ, такэ′ю бýдэ одмíрано й вам, і добáвляно бýдэ вам за тóе, шо слýхайітэ.
25. Бо хто мáе, томý бýдэ шэ дáно, а хто ны мáе, в тогó одбырýть і тóе, шо мáе».
Як ростэ′ посíянэ
26. І сказáв: «Цáрыство Бóжэ, як той чоловíк, шо сíе зэ′рнята в зэ′мню
27. І спыть, і встае′ вночí і вдэнь, а як насíнне схóдыть і ростэ′, то вин ны знáе.
28. Бо зымня′ самá собóю зрáзу даé врун, потóм кóлоса, а потóм вжэ налы′тэ зэ′рня в кóлосовы.
29. А як поспíе зэ′рня, то одрáзу «посылáе сырпá, бо порá жя′ты».
Про зэрня з горчы′ці
30. І сказáв: «На шчо похóжэ Цáрыство Бóжэ? Абó якэ′ю пры′тчыю покáжымо ёгó?
31. Вонó бы зэ′рня з горчы′ці, якóе, як сíйіцьця в зэ′мню, то сáмэ наймэ′нчэ з усíх зэ′рнят на зымнí;
32. А як посíянэ і схóдыть, то рóбыцьця би′льшым за всю збиж (збожынý), і пускáе вылы′кэ голле′, то в ёгó тíні мóжуть гнызды′тысь птушкы′ ныбэ′сны».
Про пры′тчы
33. То гэ′такымы мнóго якы′мы пры′тчамы проповíдував Вин слóво, кы′лько воны′ моглы′ слýхаты.
34. Быз пры′тчэй ны говоры′в йім. А учынікáм Свойíм, як оставáвся Сам з йімы′, то говоры′в всэ прóсто.
[с. 100↑]
Ісýс втыхомíруе бýру
35. Ввэ′чыры тогó дня сказáв йім: «Пырыплывíмо на той бик».
36. І воны′, отпрáвывшы людэ′й, взялы′ Ёгó с собóю, бо Вин вжэ був в лóдцы. А шэ з Йім поплывлы′ й гы′нчы лóдкы.
37. І взялáсь вылы′ка′ бýра; хвáлі бы′лы лóдку так ё′мко, шо в юй булó пóвно воды′.
38. А Вин спав на кормí на пóдусцы. Ёгó стáлы буды′ты й казáты; «Учíтель! Нывжэ′нь Тобí нымá клóпоту до тогó, шо мы гы′нымо?..»
39. І, встáвшы, забороны′в вíтровы і сказáв ля мóра: «Вты′хны, пырыстáнь»! І вíтёр втых, і стáло ты′хо-ты′хо.
40. І сказáв йім: «Чогó вытэ′ такы′йі страпахýдлывы? Чогó то в вас вíры нымá?»
41. І ё′мко налякáлысь воны′ і говоры′лы пóмыз собóю: «Хто ж то Гэ′той, шо й вíтёр, і мóрэ слýхають Ёгó?»
Глава 5
Ісýс выганя′е лыху′ю сы′лу с чоловíка і всыля′е йійí в свынэ′й
1. І прыбулы′ на дрýгый бэ′рог мóра в край Гадары′нськый.
2. І як вы′йшов Вин з лóдкы, то Ёгó одрáзу судосы′в чоловíк, шо выхóдыв з мóлыць, в ёгó всылы′лась лыхáя сы′ла.
3. В ёгó булó жы′тлыско на мóлыцях, і ныхтó ны міг ёгó звязáты, нáвэть лынцюгáмы.
4. Бо ёгó мнóго раз закóвувалы в кандалы′ і лынцюгы′; то вин розрывáв лынцюгы′ і розбывáв кандалы′; і ныхтó ны мав сылы′ ёгó втыхомíрыты.
5. Завсíды, вночí і вдэнь, в гóрах і на мóлыцях, вин крычя′в і бы′вся об камíнне.
6. А як пубачы′в вин Ісýса здалíк, то прыбíг і поклоны′вся Ёмý.
7. І, закрычя′вшы на всю сы′лу, сказáв: «Шо Тобí до мынэ′ трэ′ба, Ісýс, Сын Бóга Высóкого? Заклыкáю Тыбэ′ Бóгом, ны муч мынэ».
8. Бо Ісýс сказáв ёмý: «Вы′йды, дух лыхы′й, з гэ′того чоловíка!»
[с. 101↑]
9. І спытáв ёгó: «Як тыбэ′ звáты?» То Ёмý на гэ′тэ скáзано: «Лігіóном мынэ′ звáты, бо нас тут мнóго».
10. І од усіх тых вэ′льмы просы′в Ёгó, шоб ны отправля′в йіх з гэ′тыйі стороны′.
11. А там кóло горы′ пáслась вылы′ка чыродá свынэ′й.
12. І просы′лы Ёгó всі лыхы′йі, казáлы: «Пошлы′ нас в свынэ′й, шоб нам ввыйты′ в йіх».
13. Ісýс одрáзу ж позвóлыв йім. І лыхы′йі дýхы, вы′йшовшы, повхóдылы в свынэ′й. І чыродá кóло двох ты′сяч попэ′ндылась з высóкого стрóмого бэ′рога в мóрэ. І потопы′лысь в мóры.
14. А ты′йі, шо пáслы свынэ′й, побíглы й росказáлы в мíсты і по сё′лах. І лю′дэ вы′йшлы подывы′тысь, шо трáпылось.
15. Прыхóдять до Ісýса і бáчять, шо охвáчаный лыхэ′ю сы′лыю, в якóму сыдíв лігіóн, сыды′ть, на ёмý одэ′жа і вин пры рóзумовы. То воны′ полякáлысь.
16. Ты′йі ж, шо бáчылы, росказáлы йім про гэ′тэ, як такóе стáло з шалё′ным чоловíком і про свынэ′й.
17. І стáлы просы′ты Ёгó, шоб Вин покы′нув йíхы місьця′.
18. І як Вин сів в лóдку, то той, шо був охвáчаный лыхы′мы, просы′в Ёгó, шоб з Йім бýты.
19. Алэ′ Ісýс ны позвóлыв ёмý, Вин сказáв: «Іды додóму до свойíх і роскажы′ йім, шо сотворы′в с тобóю Госпóдь і як помы′ловав тыбэ′.
20. І пошóв вин і почя′в проповíдуваты в Дысятыгрáдді, роскáзуваты, шо сотворы′в з йім Ісýс. І всі дывовáлысь.
Ісýс воскрысы′в дочкý Іаíра і вы′лічыв молоды′цю, шо стíкала кровéю
21. А як Ісýс пырыбрáвся знов на лóдцы на дрýгый бэ′рог, то зобрáлось до Ёгó вэ′льмы мнóго людэ′й. Вин був кóло мóра.
22. І от прыхóдыть до Ёгó оды′н с стáршых хрáма, по ймэ′нню Іаíр, і пубáчывшы Ёгó, пáдае Ёмý в нóгы.
23. І ё′мко лáголыть Ёгó, кáжучы: «Дочка′ моя′ пры смэ′рты: прыды′ і положы′ на йійí Свойí рýкы, шоб вонá полíпшала і остáлась жы′ва».
24. Ісýс пошóв з йім. За Йім пошлó мнóго людэ′й. До Ёгó пырлы′сь.
[с. 102↑]
25. Однá молоды′ця, якáя мýчылась на кровотё′к вжэ дванáццэть літ,
26. і шмат напокутýвалась од вся′кых дохторíв, і стрáтыла всэ, шо в йійí булó, і ны мáла з гэ′того ныя′кыйі пóльзы, юй оно горíй од гэ′того стáло, --
27. то, почýвшы про Ісýса, пудыйшлá ззáду сы′рыд людэ′й і доткнýлась до Ёгó одэ′жы.
28. Бо казáла: «Як хоч до одэ′жы Ёгó доткнýсь, то полíпшаю».
29. І одрáзу ж вгамы′лась в йійí кров і вонá почýствувала в свойíм тíлы, шо пройшлá в йійí хворóба.
30. Тоды′ ж такы′ Ісýс, одчýвшы Сам в Собí, шо вы′йшла з Ёгó сы′ла, заговоры′в до людэ′й: «Хто доткнýвся до Мэ′йі одэ′жы?»
31. Учынікы′ сказáлы Ёмý: «Ты ж бáчыш, шо нарóд напырáе на Тыбэ′, і кáжэш: «Хто доткнýвся до Мынэ′?»
32. Алэ′ Вин дывы′вся окóла, шоб пубáчыты тýю, якáя гэ′тэ зробы′ла.
33. А молоды′ця пырылякáлась і залёкотíла, бо вíдала, шо з éю стáло, пудыйшлá, впáла пы′рыд Йім ны′цьма і сказáла Ёмý всю прáвду.
34. А Вин сказáв: «Вíра твоя′ вратовáла тыбэ′. Іды′ з добрóм і будь здорóва, ты злíчана од свэ′йі хворóбы».
35. Як Вин шэ говоры′в гэ′тэ, то прыхóдять од стáршого хрáма і кáжуть: «Дочкá твоя′ вмырлá – нáшо ты шэ трывóжыш Учíтіля?»
36. Алэ′ Ісýс, почýвшы гэ′ты словá, одрáзу кáжэ ля стáршого хрáма: «Ны би′йся, онó – вíруй».
37. І ны позвóлыв ныко′му йты за Йім, крóмы Пытрá, Я′кова і Іоáнна, брáта Я′ковового.
38. Прыхóдыть в хáту стáршого хрáма і бáчыть мытусню′, плач і лэ′мэнт.
39. І, зайшóвшы, кáжэ йім: «Чогó рострывóжылысь і плáчытэ? Дíвчына ны вмырлá, вонá онó спыть».
40. І смыя′лысь з Ёгó. Алэ′ Вин, отпрáвывшы всіх, бырэ′ с Собóю бáтька й мáтыра дíвчыны і тых, шо булы′ з Йім, і захóдять туды′, дэ дíвчына лыжя′ла.
41. І, взя′вшы дíвчыну за рýку, кáжэ юй: «Талыфá кумы′», шо знáчыцьця: «Дíвчыно, кажý тобí: встань!»
42. І дíвчына одрáзу встáла і стáла ходы′ты. А юй булó літ дванáццэть. Ты′йі, шо бáчылы, аж жахнýлысь од ды′ва вылы′кого.
[с. 103↑]
43. І Вин твэ′рдо прыказáв йім, шоб ныхтó про гэ′тэ ны вíдав. І сказáв, шоб далы′ юй йíсты.
Поделитесь с Вашими друзьями: |