Пáвэл в Эфэ′сы
1. Як Ополóс був в Коры′нфы, то Пáвэл, пройшóвшы вы′шчы крайí, добýвся в Эфэ′с. І найшóвшы там дэ′якых учынікы′в,
2. сказáв йім: «Чы, увíрувавшы, прыйнялы′ вытэ′ Дýха Святóго?» То воны′ сказáлы ёмý: «А мы нáвэть і ны чýлы, шо е Дух Святы′й».
3. Вин сказáв йім: «То в шо ж вытэ′ хрысты′лысь?» Воны′ на гэ′тэ ёмý сказáлы: «В Іоáнновэ хрышчэ′нне».
4. Пáвэл сказáв: «Іоáнн хрысты′в хрыстíннем кáяння, кáжучы лю′дюм, шоб увíрувалы в Тогó, Хто йдэ за йім, гэ′то знáчыцьця в Ісýса Хрыстá».
5. Почýвшы гэ′тэ, воны′ охрысты′лысь у ймэ′нне Гóспода Ісýса.
6. І як Пáвэл поклáв на йіх рýкы, то зыйшóв на йіх Дух Святы′й, і воны′ стáлы говоры′ты гы′нчымы мóвамы і прорóчыствуваты.
7. Всіх йіх булó кóло дванáццыті чоловíк.
8. Прышóвшы в храм, вин, ны боячы′сь, проповíдував (гучы′в) тры мíсяці, роскáзуючы і роз’ясня′ючы про Цáрыство Бóжэ.
9. Алэ′ з-за тогó, шо дэ′которы завпартовáлы і ны вíрылы, обныславля′ючы пы′рыд людьмы′ дорóгу Госпóдню, то вин, покы′нувшы йіх, оддылы′в учынікы′в і кáжного дня проповíдував в шкóлы одногó чоловíка, Тырáнна.
10. Так дóвжылось кóло двох рик, то всі лю′дэ в А′зійі, як іудéйі, так і грíкы, чýлы прóповыді про Гóспода Ісýса.
[с. 330↑]
Пáвловы чýда в Эфэ′сы
11. А Биг творы′в мнóго чýдэй рукáмы Пáвла,
12. так шо на хвóрых клáлы Пáвловы платкы′ і чым вин пудпаря′зувався, і йіх оставля′лы хворóбы, і лыхы′йі дýхы кы′далы йіх.
13. Нáвэть дэ′которы з іудéйськых шыптурíв, шо ходы′лы по сё′лах і містáх, стáлы назывáты ймэ′нне Гóспода Ісýса над ты′мы, хто був охвáчаный лыхы′м дýхом; воны′ казáлы: «Заклынáйімо вас Ісýсом, Якóго Пáвэл проповíдуе».
14. Гэ′так робы′лы ня′кы сім сыны′в іудéйського пэршосвяшчэ′нніка Скэ′вы.
15. Алэ′ лыхы′й дух сказáв йім на гэ′тэ: «Ісýса знáю, і Пáвла вíдаю, а вытэ′ хто такы′йі?»
16. І на йіх кы′нувся чоловíк, в якóму сыдíв лыхы′й дух, і поборóвшы йіх, так йім показáв свою′ сы′лу, шо воны′ гóлы й лэдь жывы′йі втыкáлы с тэ′йі хáты.
17. Про гэ′тэ повíдалы всі лю′дэ в Эфэ′сы, іудейі і грэ′кы, і на всіх йіх напáв страх, і прославля′лы воны′ Гóспода Ісýса.
18. Мнóго хто с тых, хто увíрував, прыхóдылы, сповыдáлысь і открывáлы тáйны свойíх діл.
19. А мнóго с тых, хто займáвся чя′рамы, познóсылы свойí кніжкы′, спалы′лы йіх пы′рыд усíмы, полычы′лы, кы′лько воны′ коштовáлы і вы′йшло йіх на підіся′т ты′сяч драхм.
20. То от с такэ′ю сы′лыю рослó і мицнíшало слóво Госпóдне.
21. Пóсля тогó, як гэ′тэ всэ булó, Пáвэл твэ′рдо в душí надýмався, пройшóвшы Макыдóнію і Ахáйю, пойты′ в Йірусалы′м. І сказáв: «Побýвшы там, я мýшу пубáчыты Ры′ма».
22. То послáв в Макыдóнію двох, шо служы′лы ёмý, Тумахвíя і Эрáста, а сам остáвся на дэ′якый чяс в А′зійі.
Бунт прóтів Пáвловыйі нагýкы
23. Якрáз тоды′ зробы′лы ны малы′й бунт, стáвшы впопырóк дорóгы Госпóднійі.
24. Бо оды′н мáйстэр по зóлоту-сырыбрý, по ймэ′нню Мы′тро, шо выробля′в сырэ′браны хрáмыкы Артымы′ды і давáв гы′нчым майстря′м нымалы′й зарíбок,
[с. 331↑]
25. зобрáвшы йіх і шэ такы′х, шо займáлысь гэ′тым дíлом, сказáв: «Мужыкы′! Вытэ′ вíдайітэ, шо мы жывэ′мо зарíбкамы з гэ′того рымыслá.
26. Алэ′ вытэ′ бáчытэ й чýйітэ, шо ны онó в Эфэ′сы, а почтí у всюй А′зійі гэ′той Пáвэл свойíм баламýтством пырыманýв мнóго людэ′й, кáжучы, шо зрóбляны рукáмы – гэ′то ны богы′.
27. А гэ′тэ мóжэ нам прынысты′ такýю быдý, шо ны онó нáшэ рымыслó мáло комý трэ′ба бýдэ, алэ′ й храм вылы′кыйі богы′ні Артымы′ды лычы′тымыцьця ны за шчó, і опадэ′ вэ′лыч тэ′йі, якýю почытáе вся А′зія і цíлый світ».
28. Вы′слухавшы гэ′тэ, воны′ роз’яры′лысь і стáлы крычя′ты: «Вылы′ка Артымы′да Эфэ′ська!»
29. І всэ мíсто рострывóжылось. І схваты′вшы макыдоня′н Гáйя і Орыстáрха, шо булы′ с Пáвлом, повылы′ йіх гуртóм в тіáтр.
30. А як Пáвэл хотíв пойты′ до нарóда, то учынікы′ ны пусты′лы ёгó.
31. І нáвэть дэ′хто з начя′льнікув (азыя′рхув) азíйськых, шо дружы′лы с Пáвлом, послáвшы до ёгó, просы′лы, шоб вин в тіáтр ны покáзувався.
32. Алэ′ одны′ крычя′лы однэ′, а дрýгы – дрýгэ, бо на схóдовы ны булó поря′дку і бильш людэ′й ны знáло, чогó воны′ зобрáлысь.
33. Послýхавшы (‘согласившись с предложением’) іудéюв, з гýрту вы′клыкалы Олыксáдра. Дáвшы знáка рукóю, Олыксáндэр хотíв говоры′ты до людэ′й.
34. А як повíдалы, шо вин іудéй, то всі в оды′н гóлос закрычя′лы: «Вылы′ка Артымы′да Эфэ′ська!»
35. Стáршый мíста, якы′й мýсыв дывы′тысь за поря′дком, втыхомíрывшы нарóд, сказáв: «Лю′дэ эфэ′ськы! Хто тогó ны знáе, шо мíсто Эфэ′с е слугá і вартовы′й вылы′кыйі богы′ні Артымы′ды і Дыопэ′та?
36. А як прóтів гэ′того нымá чого сказáты, то вам трэ′ба бýты спокы′йнымы і ны робы′ты чогó ныобдýмано.
37. А вытэ′ прывылы′ гэ′тых людэ′й, якы′йі ны хрáма Артымы′ды ны обокрáлы, ны богы′ні нáшыйі ны обговáрувалы.
38. А як Мы′тро і ёгó майстрí мáють на когó-нэ′будь якóе дíло, то е судовы′й сход і е прокóнсулы, то хай отправля′юцьця одны′ з другы′мы.
[с. 332↑]
39. А як у вас е шось гы′нчэ, то гэ′тэ рышы′цьця на закóнному схóды.
40. А зáрэ мы бойімóсь, шо нас обвыновáтять за тыпэ′рышный бунт, бо нымá ныя′кыйі прычы′ны, шоб нас оправдáты за гэ′ту зби′рню». Пóсля гэ′тых слыв вин сказáв, шоб сход росхóдывся.
Глава 20
Пáвэл в Макыдóнійі, Грэ′цыйі, Троáды, Мылэ′ты
1. Як кóнчывся бунт, то Пáвэл, поклы′кавшы учынікы′в, сказáвшы йім, шо робы′ты, попрошчя′вся з йíмы і пошóв в Макыдóнію.
2. Пройшóвшы ты′йі ж місьця′ і погучы′вшы вíруючых довóлы, прышóв в Грэ′цыю.
3. Там пробýв вин тры мíсяці. А як іудéйі знов стáлы прóтів ёгó, то вин надýмався отпрáвытысь в Сíрыю, і ёмý прышлó до головы′ ворóчатысь чы′рыз Макыдóнію.
4. З йім рáзом пошлы′ до А′зійі -- Сóпатэр Пы′рув з Вэ′рыйі, а с фыссалоня′н – Арыстáрх і Сыкýнд, з Дэ′рбы – Гай, і Тумахвíй, а з азíйцюв – Ты′хык і Трохы′м.
5. Воны′ пошлы′ впырíдж, і нас ждáлы в Троáды.
6. А мы пóсля Опрíснячных Дён отплывлы′ с Пылы′пэй і дён чы′рыз п’ять прыбулы′ до йіх в Троáду, і там пробулы′ сім дён.
7. Пэ′ршого ж дня на ты′жні, як учынікы′ зобрáлысь, шоб розламáты хліб, Пáвэл, збырáючысь на дрýгый дэнь пойты′, говоры′в з йíмы до пи′вночы.
8. В свытлы′ці, дэ мы зобрáлысь, горíло мнóго свíтачув.
9. Пáвэл говоры′в дóвго. А оды′н дытю′к, по ймэ′нню Ё′втых, сыдíв тоды′ на окнí і ми′цно заснýв, да похытнýвшысь сонны′й впав с трэ′тёго этажя′; і ёгó пуднялы′ мэ′ртвым.
10. Пáвэл, зайшóвшы, прыпáв до ёгó, і обня′вшы, сказáв: «Ны лякáйтэсь, бо душя′ ёгó пры ёмý».
11. Вырнýвшысь навэ′рх, розламáвшы хліб і пырыкусы′вшы, вин дóвго говоры′в, аж до россвíття, потóм пошóв.
12. Ну а дытюкá прывылы′ жывóго, і всі булы′ вэ′льмы рáды.
13. А мы пошлы′ на корабэ′ль і поплывлы′ в Ас, шоб стыль взя′ты Пáвла; бо вин так нам сказáв, мырґýючы сам іты′ пышкóм.
[с. 333↑]
14. А як вин судосы′вся з нáмы в А′сы, то мы взялы′ ёгó с собóю і добрáлысь до Мытылы′ны.
15. А отплíвшы стыль, на дрýгый дэнь мы остановы′лылсь напрóтів Хыóса, а пóсля тогó знов на дрýгый дэнь прыбулы′ до Самóса, і побýвшы в Трогылы′йі, знов на дрýгый дэнь прыплывлы′ в Мылэ′т.
16. Пáвэл надýмався мынýты Эфэ′с, шоб ны задэ′ржуватысь в А′зійі. Бо вин спышы′в, як бы мóжна булó, то шоб на П’ятыдыся′тныцю бýты в Йірусалы′мы.
Поделитесь с Вашими друзьями: |